Яку книгу можна замовити у гострайтера? Коротко про типи книг

Іноді автор не відразу розуміє, яку книгу хоче написати. 

Якось ми працювали з менеджеркою великої компанії. Авторка чітко заявила свою мету, ми узгодили концепцію і почали роботу над книгою в жанрі «how-to» («як щось зробити»). Нам кілька разів довелось переписати початок книги, поки не з’ясувалось, що насправді авторка хоче написати особисту історію успіху. Ділова книга стала мотиваційною.

Розберемось у тому, як розрізняти книги за типами, тобто від їхнього основного призначення — скерувати, навчити, мотивувати, поінформувати, розважити.

Попередня версія цього матеріалу була розміщена у 2015 році на нашому старому сайті.

Ділова книга

«Багато професійних фірм надають партнерам позаштатних журналістів-гострайтерів, які пишуть під диктуванням і редакцією партнерів», — розповідає бізнес-консультант Девід Майстер у статті 1992 року, яка згодом стала частиною книги «Управління фірмою, що надає професійні послуги». 

Девід Майстер знає, що каже, бо й сам став одним із найзатребуваніших бізнес-консультантів завдяки своїм публікаціям. Книга допомагає просувати особистий бренд і власний бізнес. Навіть якщо доведеться заплатити гостратеру і не вдасться заробити гроші на продажі книги, то вона приведе клієнтів, які куплять у автора його професійні послуги. Саме тому написання ділових статей і книг віддавна стало надзвичайно дієвою маркетинговою стратегією для фахівців різних галузей.

Залишилось зрозуміти, що таке ділова книга. Якось ми чули, як досвідчений видавець назвав книгу Нассіма Талеба «Чорний лебідь» діловою книгою. Історії компаній або мемуари СЕО також часто називають діловими книгами. Правду кажучи, на початку кар’єри ми теж доклались до поширення подібних міфів. 

Ділова книга — це книга про бізнес-практики. Іншими словами, це книга, що містить практичні поради: як створити бізнес, управляти бізнесом, наймати працівників, проводити переговори, просувати свої товари і послуги, залучати клієнтів. Тому книга Девіда Майстера «Управління фірмою, що надає професійні послуги» ділова, а книга Насіма Талеба «Чорний лебідь» — ні. Тобто головний критерій, за яким відрізняють ділову книгу від іншої книги про бізнес, — прикладний характер.

У ділових книгах автори діляться власним досвідом або дають поради, основані на власній професійній практиці чи дослідженнях ринку. Найкращі ділові книги написані в стилі how-to, тобто пояснюють як вирішувати типові (рідше — нетипові) проблеми маркетингу, менеджменту і володіння бізнесом.

Історія, теорія, філософія бізнесу — це геть інші жанри, які мають свої закони, але якщо ці теми викладені так, що мають прикладний характер, то ці книги також можна вважати діловими. Приміром, американський підприємець Блейк Майкоскі розповів історію створення своєї взуттєвої компанії в книзі «Залиш свій слід. Як побудувати компанію, яка змінює світ на краще». Компанія Майкоскі називається «TOMS». Половину взуття Майкоскі віддає на благодійність: одну пару продають, одну дарують бідній дитині. Мета Майкоскі — залучити у свій благодійний бізнес якомога більше людей. Завдяки книзі про компанію дізналися потенційні партнери, постачальники та клієнти, а отже компанія заробила більше грошей і більше бідних дітей отримали взуття безоплатно. Звісно, ця книга гострайтерська, Майкоскі писав її разом із Джином Стоуном.

Мотиваційна книга

Іноді в момент смертельної небезпеки в людини все життя проноситься перед очима. Так трапляється, бо, як писав американський психолог Гарі Маркус, мозок — це найбільший орган виживання. Перед ризиком смерті він починає шукати спосіб врятуватися і в шаленому темпі перебирає весь накопичений досвід в пошуках рішення. Людині підходить і власний досвід, і чужий, тому книги з меседжем «мені вдалося і ти зможеш» такі популярні.

До мотиваційних можна віднести всі книги з історіями успіху і саморозвитку, чи, як раніше казали, самодопомоги.

У формулі класичної історії успіху три компоненти: проблема, боротьба, перемога. Наприклад так: автор був бідний, багато працював і розбагатів. Або так: у автора була залежність, він із нею боровся і звільнився. А, можливо, так: у автора була мрія, заради її здійснення він зробив усе, що міг, і йому все вдалося. Може бути навіть так: автор над чимось наполегливо працював, спочатку зазнав невдачі, але пізніше все одно переміг. Словом, хепіенд обов’язковий.

Книги з саморозвитку чи самодопомоги давним-давно вважались частиною до так званої «літератури мудрості» або жанру повчань, бо автор давав настанови молоді з висоти свого життєвого і професійного досвіду і високого соціального статусу. Тепер автори спілкуються з читачами більш демократично і доброзичливо радять як розв’язати проблеми або діляться досвідом власного успіху в особистому житті, кар'єрі, бізнесі. Від особистих історій успіху, які також можна віднести до жанру мемуарів, книги з саморозвитку відрізняються більш прикладним характером і посиланням не лише на досвід автора, а й на досвід інших людей і результати досліджень.

Щиро кажучи, мотиваційні книги мають репутацію легковажних, порожніх або шкідливих, бо багато авторів дають читачам нереалістичні обіцянки і брешуть про себе. Автор повинен бути достатньо мудрим і чесним, щоб заохотити читачів діяти та досягати бажаного, але не нашкодити їм.

Навчальна книга

Вище ми написали, що мотиваційна книга містить слова, які спонукають діяти. Мусимо додати: але не пояснюють як саме. Для пояснень існують навчальні книги: підручники, посібники, інструкції,  чеклісти. Їх пишуть, щоб продемонструвати свою професійну компетентність і/або навчити своїх клієнтів, працівників, колег.

«Безоплатний практичний посібник набагато корисніший, ніж інші види реклами», вважають вчені і автори книги «Епоха пропаганди» Ентоні Пратканіс і Елліот Аронсон.

«Замість намагатися більше витрачати, більше продавати, більше спонсорувати, спробуйте більше навчати свою аудиторію, ніж ваші конкуренти», рекомендують підприємці і автори книги «Rework. Бізнес без забобонів» Девід Хенссон і Джейсон Фрайд.

Підручник — це завжди компіляція відомих теоретичних і/або практичних знань з певної галузі, які дозволяють отримати базову підготовку. Нових ідей підручники не містять, але можуть подавати відому інформацію у новій формі.

Головна мета підручника: пояснити, як щось влаштоване. Підручник містить об'єктивну інформацію, основану на результатах наукових досліджень, а не на особистому досвіді автора. За це підручники часто критикують за надмірну теоретизацію, але без теорії важко розуміти і вдосконалювати практику. Лише хороша теоретична підготовка дозволяє знаходити рішення для нестандартних проблем. 

Практичні посібники сприяють вивченню певної теми будь-яким із можливих способів. До прикладу, збіркою джерел, додатковими поясненнями тем з підручника або методом кейс-стаді (розбором типових ситуацій), яким вчать виконувати рутинні задачі і розв'язувати типові проблеми.

Інструкція або чекліст містить чіткий перелік дій, які необхідно вчинити, щоб досягти бажаного результату і не завдати шкоди собі чи комусь іншому. Фахівців, які пишуть інструкції, називають технічними письменниками, бо в такій роботі нема жодної творчості, але для її виконання необхідне глибоке розуміння предмету.

Сьогодні усім потрібно створювати корисні матеріали, щоб бути більш видимим у публічному просторі і отримати більше замовлень на свої товари чи професійні послуги. Хтось стає відомим завдяки найефективнішому в світі радіо — сарафанному, хтось — завдяки масованій і дорогий рекламі, хтось — завдяки професійному блогу, коментарям, статтям, книгам, брошурам. Створення підручника, посібника чи інструкції не надто поширене маркетингове рішення, але воно того варте.

На світанку інтернету сайти компаній і онлайн-магазини часто пропонували відвідувачам безоплатні корисні книжки в обмін на підписку чи надання імейлу, і це добре працювало. Тепер корисні матеріали розміщують на своїх сайтах, на сторінках соціальних мереж, а також по-старому публікують у професійних журналах і видають у вигляді книг. 

Науково-популярна книга

Як висловився Вільям Зінссер, у підручнику з письменницької майстерності «Як писати добре», «наука, позбавлена ореолу таємничості, — це просто одна з тем, які може вибрати автор нон-фікшн для свого чергового твору».

Науково-популярну книгу може написати хто завгодно. Не обов'язково бути дослідником або вченим, щоб провести дослідження чи описати результати роботи вчених, вистачить допитливості і бажання донести нові знання до великої кількості людей. Приміром, Сьюзан Кейн написала книгу «Інтроверти. Як використовувати особливості свого характеру». Вона не науковець, до того як писати книгу, Сьюзан працювала адвокатом і консультантів з переговорів. Потім вивчила тему інтровенсії вздовж і поперек і написала власну книгу.

Приклади прекрасних науково-популярних книг:

  • 40 досліджень, які потрясли психологію (книга Роджера Хока).
  • Дивацтва нашого мозку (книга Стівена Джуана).
  • Недосконала людина. Випадковість еволюції мозку і її наслідки (книга Гарі Маркуса).

Щодня вчені проводять нові дослідження, а більшість людей навіть не знають результатів попередніх. Створення науково-популярної книги дозволяє зробити наукові знання доступними і практичними, для автора це чудовий спосіб почати бізнес або зробити собі ім’я на хорошій справі.

Розважальна книга

«Загальний принцип письменства — уникати нудних частин настільки, наскільки взагалі можна собі це уявити», — радить дослідник і письменник Елізер Юдковський. Особливо, якщо ви пишете книгу, головна мета якої — розважити читача.

Ви, мабуть, знаєте, що сміх омолоджує, оздоровлює і продовжує життя. Люди інстинктивно шукають щось веселе і легке, тому часто читають легкі, життєрадісні книги. Про такі книги часом кажуть «читається запоєм», «проковнув (-ла) за один вечір». Те, що треба, щоб відпочити від проблем, відволіктися і розважитися. 

Розважальною книгою може бути роман, збірник веселих історій або жартів, книга про незвичайні або маловідомі факти, розповідь про роботу або створення компанії, дотепні історії з особистого життя. 

Найкращий вибір: інформативність та розважальність, цей жанр, якщо можна так його охарактеризувати, називаться інфотейнмент (від англ. «infotainment», де «information» — інформація та «entertainment» — розвага). Читачі люблять, коли так написані мотиваційні, науково-популярні і навчальні книги. Приміром, так книга Джареда Даймонда «Рушниці, мікроби і сталь».

Довідкова книга

Може здатись, що у світі, де легко нагуглити будь-яку інформацію, словники, довідники, енциклопедії і зводи знань втратили своє значення, але насправді все навпаки. Чим більше інформації, тим більше вона потребує структуризації і тлумачення.

Зводи знань, а також професійні стандарти, — це великі амбітні проєкти, за створення яких зазвичай беруться лише професійні організації. До прикладу Всесвітня некомерційна організація Project Management Institute створила Звід знань з управління проєктами. Незалежний фахівець може створити будь-яку іншу довідкову книгу.

Довідник, енциклопедія або словник — різновиди корисних книг, які потрібні багатьом людям. В такій книзі може бути розказана історія людини, речі, професії або виду діяльності. Вона може не тільки навчати і підказувати, але й розважати, мотивувати, розвивати уяву і мислення.

Довідкову книгу можна написати на будь-яку тему: історія, наука, бізнес, мистецтво, фольклор, традиції, бойові мистецтва, релігія, гумор і багато інших. Немає ніяких обмежень в темі або обсязі такої книги: вона може бути як маленькою, так і величезною.

Змінено: 18 жовтня 2024 р. 13:51